А як у них? Інструменти електронного парламенту

У сучасному мінливому світі велику роль відіграють технологічний розвиток та використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Вплив ІКТ став настільки значним, що примушує уряди провідних країн змінювати свої стандарти звітності, прозорості та моделі демократичного управління. Нові електронні інструменти дозволяють громадським організаціям та ЗМІ ретельно контролювати діяльність органів державної влади, зокрема законодавчих. За допомогою сучасних комп’ютерних технологій громадяни мають змогу направляти електронні петиції, брати участь у публічних дебатах, висловлювати свою думку на офіційних форумах, обговорювати та правити законопроекти тощо.

Парламенти багатьох країн світу використовують ІКТ для:

• підтримки прозорості, доступності та підзвітності всіх парламентських процедур та процесів;
• забезпечення громадської участі в процесі прийняття рішень;
• забезпечення ефективної роботи Апарату парламенту, інформаційних служб та функцій внутрішнього управління загалом;
• уніфікації даних, створення міжнародних баз даних, підтримки міжпарламентської співпраці та розширення каналів комунікації;
• полегшення доступу до інформації, впровадження «відкритих даних».

З огляду на це, виникає поняття електронного парламенту –  законодавчого органу, котрий дотримується норм та стандартів прозорості, доступності, підзвітності, якості та продуктивності своїх функцій за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій.

            Оскільки парламент як законодавчий орган  відіграє ключову роль у запровадженні нових політик, саме він має бути ініціатором використання нових електронних інструментів для забезпечення широкого доступу громадян до інформації, у той же час надаючи можливість долучитися до законотворчого процесу. В Україні встановлення нових стандартів відкритих документів, норм доступності до законодавчих матеріалів, експериментування з новими формами спілкування з народними обранцями, встановлення умов ведення веб-сторінок (парламентських служб та комітетів) часто зустрічають опір та вимагають політичної волі керівництва ВРУ та її Апарату.

                   Однак європейський досвід показує, що можливості, надані громадянам завдяки ІКТ, допомагають їм брати участь у політичному житті у міжвиборчій період, а отже, збільшують розуміння державних процесів і, як наслідок, довіру громадян до державних інституцій. Так, найчастіше парламенти використовують наступні інструменти:

• подача електронних скарг та петицій до органів державної влади;
• електронні звернення громадян;
• право електронної законодавчої ініціативи від груп громадян;
• винесення законодавчих ініціатив на публічне обговорення;
• використання парламентарями соціальних мереж та електронних порталів як офіційних джерел комунікації.

Взірцевими прикладами роботи електронного парламенту є США, Великобританія, Нідерланди, Канада та Австрія. Наприклад, документообіг парламенту Шотландії здійснюється повністю у відцифрованому форматі, цікавою є можливість громадян лобіювати законопроекти через спеціалізовані форуми та сайти петицій. Європарламент (EuroparlTV) та Конгрес США (HouseLive.gov)  надають можливість слідкувати за усіма веб-трансляціями пленарних засідань та засідань комітетів (за окремими законодавчими винятками), брифінгами та парламентськими публічними заходами, що дозволяє громадянам стежити не лише за процесом розгляду законопроекту, а й за обґрунтуванням авторів та іншою діяльністю депутатів. Передовою є ініціатива Німеччини, Норвегії, Швеції та Естонії щодо створення майданчиків для спілкування парламентарів з громадянами. Саме в цих країнах комітети, фракції, а часто і окремі депутати, регулярно ведуть свої блоги, сайти, сторінки у соціальних мережах, через які беруть участь в обговореннях законопроектів з експертами, аналітиками та представниками громадськості.

До прикладу, Сенат Нідерландів повністю відмовився від паперових носіїв, весь документообіг здійснюється в електронному вигляді. За допомогою спеціально розроблених додатків депутат може ознайомитися з календарем та порядком денним засідань, вивчити найсвіжішу парламентську кореспонденцію, за запитом отримати необхідні документи від парламентської інформаційно-аналітичної служби. В Австрії ефективною є ініціатива E-Law – система управління законодавчими ініціативами, що дозволяє відслідкувати рух законопроекту від подачі урядом до засвідчення його електронним підписом. У пакет законопроекту також входять усі супровідні документи: заключення профільного комітету, фінансова експертиза, аналітичні записки, рекомендації експертів тощо. Канадський парламент, у свою чергу, запровадив технологічну систему супроводу законопроектів canada.ca, що так само дозволяє відслідковувати рух законопроекту від його реєстрації, розгляду комітетом і Палатою общин до підписання та дає можливість ознайомитися з усіма супровідними документами. Також офіційний сайт Парламенту Канади дає доступ до всіх профайлів народних обранців, де можна ознайомитися з роботою депутата як на пленарних засіданнях, так і у профільному комітеті.

Насамкінець необхідно згадати про найбільші електронні бази даних чинних законів та законопроектів Європарламенту EUR-Lex та усіх країн членів N-Lex. Ці ж ресурси дозволяють відслідковувати всі процедури та етапи, що проходять закони та нормативні документи. У США такі функції виконує система  інформаційного пошуку congress.gov, окрім цього вона додатково пропонує публічні платформи для обговорення законопроектів та комунікаційні можливості зв’язку з конгресменами.

Варто зазначити, що з огляду на міжнародний досвід та останні рейтинги відкритості, електронний парламент України знаходиться на зародковому етапі. ВРУ має зосередитися на питаннях: переведення внутрішнього документообігу в електронний вигляд (зокрема, надання текстів законопроектів); інформування про діяльність депутата в комітеті на персональній сторінці сайту ВРУ (профайл); публікації відеозаписів із пленарних засідань та засідань комітетів; покращення комунікаційної інфраструктури, в першу чергу надання можливості зворотного зв’язку з громадянами. Впровадження ІКТ має стати пріоритетним завданням у процесі модернізації ВРУ для формування прозорої та відкритої законодавчої гілки влади із забезпеченням діалогу з громадянами, з метою зростання суспільної довіри та підвищення ефективності роботи депутатів.