А як у них? Міжнародний досвід звітування депутатів

Важливим елементом громадського та експертного парламентського контролю є звітування депутатів. На жаль, на сьогоднішній день в українських громадян, аналітиків та експертів можливості моніторингу діяльності народних обранців достатньо звужені та часто зводяться до телевізійних виступів партійних спікерів. Більшість же обранців взагалі ніколи і ні перед ким не звітують. Так, за даними останніх досліджень, лише 15% народних депутатів звітують двічі на рік, переважна частина яких є представниками мажоритарних округів. Самі народні обранці часто недооцінюють надзвичайну важливість налагодження активної комунікації з громадянами, зокрема через регулярну звітність. Подібна діяльність посилює позитивне репутаційне сприйняття депутата та закладає фундамент для наступних виборчих кампаній.

У міжнародній практиці регулярне звітування депутатів зазвичай не закріплено на законодавчому рівні, однак часто прописується в регламенті парламенту та етичних кодексах. Звітування здійснюється раз на місяць або квартал та наприкінці року на відкритих зустрічах з громадянами і на офіційних сайтах партії або депутата, рідше через соціальні мережі. На відміну від України, звітування через ЗМІ є не поширеним явищем, часто заборонено політикою телерадіокомпаній і вважається політичною рекламою. У США та Великобританії великою популярністю користуються звітування на партійних з’їздах та під час дебатів, тому їх завжди транслюють на національних каналах. У країнах Латинської Америки звітування проходить на масових мітингах.

У своїх звітах парламентарі західних країн найчастіше згадують про пророблену роботу в парламенті (прийняті законопроекти), поточні питання, які є зараз на порядку денному та майбутні плани в коротко- та довгостроковій перспективах. У країнах, де функціонують мажоритарна та змішана виборчі системи, члени парламенту також згадують про свою діяльність на окрузі. Форма та структура звітування є довільною, однак це не стосується фінансової звітності, що є жорстко регламентованою та передбачає відповідальність за недотримання вимог фінансового декларування статків.

Варто відзначити, що, окрім звітування, яке здійснюють самі депутати, апарати парламентів зарубіжних країн дуже сумлінно ставляться до надання широкої можливості спостереження за діяльністю членів парламенту, що полегшує розуміння політичної ситуації у експертів, стейкхолдерів, аналітиків та пересічних громадян. Наприклад, на сайті Європейського парламенту розміщений не тільки розклад пленарних засідань та законопроекти, які будуть розглядатися, а й усі пояснювальні записки, аналітика профільних комітетів, можливі обґрунтування аргументів “за” та “проти” від різних країн, оскільки система підготовки законопроекту є достатньо складною та має враховувати інтереси близько 500 млн громадян. Моніторити діяльність депутатів можна онлайн через власний канал Європарламенту EPTV. Завдяки такій відкритості всі громадяни ЄС можуть попередньо ознайомитися питаннями, які їх хвилюють, та організовано підготувати свої зауваження, звернення, петиції і передати їх депутатам через приймальні партій. Звітування європарламентарі зазвичай здійснюють через партійні представництва: осередки, де проводять відкриті зустрічі, та офіційний сайт.

Достатньо консервативним є процес звітування у Великобританії, де також популярні зустрічі з громадянами, на яких депутати представляють пророблену роботу та діляться планами на майбутнє. Ефективно моніторити діяльність членів парламенту можна за допомогою офіційного сайту. Зокрема, там регулярно розміщують, окрім законів/законопроектів, цілий пакет супровідних документів, серед яких: пояснювальна записка; описи передумов запропонованої політики; умови територіального поширення; експертні коментарі до окремих положень законопроекту, парламентського затвердження фінансових витрат та зборів, підтвердження сумісності з Європейською конвенцією з прав людини; окрема аналітика стосовно оцінки впливу прийняття законопроекту; суміжні документи, які стосуються поправок до законопроекту. До попередніх версій законопроектів також можуть долучати інформаційні довідки з окремих понять законопроекту; суміжні до теми меморандуми, які підсилюють вагу законопроекту; кейси або дослідження, в яких був зроблений аналіз законопроекту чи його наслідків; договори про корпоративні домовленості, що допоможуть впровадити майбутній закон. Також варто відзначити, що Великобританія є однією з небагатьох країн, де процес звітування може проходити у формі дебатів, що налічують вікову історію. У країні навіть доступний окремий онлайн-портал, який допомагає слідкувати за парламентськими дебатами та забезпечує аналітичний супровід.

У Прибалтійських країнах (Естонія, Латвія, Литва), на відміну від Великобританії, навпаки вітаються новаторські та оперативні форми звітування, зокрема через соціальні мережі (Twitter, Facebook, Instagram, Periscope). Громадяни завжди мають змогу зв'язатися з депутатами та повідомити про свої проблеми і зауваження. У свою чергу, через тісний зворотний зв'язок із виборцями членам парламенту зручніше моніторити громадську думку та рівень прихильності.

Велику роль відіграє процес звітування в США, саме тому депутати підходять до нього комплексно, використовуючи всі перелічені вище інструменти. Стосовно особливостей, можна виділити консультування громадян онлайн та опитування телефоном (зазвичай щоквартальне). Такі можливості дозволяють тримати постійний зв’язок із виборцями, за необхідності детальніше розповідати про здійснені проекти та коригувати майбутні плани залежно від потреб громадян. Не забувають депутати Конгресу проводити очні зустрічі з виборцями в місцевих осередках та прийоми громадян у Вашингтоні. Популярними також можна назвати регіональні тури партійних лідерів, які відвідують штат з місцевими депутатами, де звітують про виконану роботу.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Моніторинг парламенту | Веб-сайт | Фейсбук | Твіттер

(#рада8; #rada8; #opora; #опора)