А як у них? Фінансування виборчих кампаній політичних партій

Питання фінансування виборчих кампаній є актуальним не тільки в Україні, а й в політичному житті всіх розвинутих західних демократій. Експерти з виборчих питань дедалі частіше підіймають проблему надмірної дорожнечі передвиборчої агітації, зокрема використання великої кількості політичної реклами на телебаченні та в друкованих ЗМІ.

Відповідно до українського законодавства для проведення передвиборчої кампанії політичній партії обов’язково необхідно створити виборчий фонд для фінансування агітації та участі у виборах. Незважаючи на те, що законом встановлено порядок формування таких фондів, особливості внесення та використання коштів з фондів, механізми контролю за звітністю коштів та відповідальність за порушення обігу виборчих фінансів, політичні партії регулярно залучають тіньові кошти, зловживають підтримкою великих приватних інвесторів та фінансово-промислових груп.

Класичною схемою фінансування виборчих фондів є залучення членських внесків, державного бюджету та невеликого відсотка коштів приватних осіб, які бажають здійснити одноразовий благодійний внесок на користь тієї чи іншої партії. Однак сьогодні політичні сили не бажають утримувати велику мережу партійних членів і переважно ставку роблять на кошти приватних донорів, що можуть бути зацікавленими у лобіюванні своїх інтересів у владі. Таким чином виникає залежність від окремих заможних осіб, які бажають корумпованим шляхом просувати власні інтереси.

Саме тому в законодавстві європейських держав суворо регламентуються питання фінансування виборчих кампаній та усього виборчого процесу.  Європейське виборче законодавство базується на Рекомендаціях Ради Європи та Венеціанської комісії щодо фінансування політичних партій; Резолюції Ради Європи щодо прозорості політичних партій та на прийнятих Європейським парламентом Рекомендаціях про запобігання корупції у фінансуванні виборчих кампаній. Серед основних принципів проведення виборчих кампаній, закріплених у вищезазначених документах, можна назвати: встановлення лімітів на виборчі видатки та внески до виборчих фондів; здійснення обліку видатків на виборчі перегони та послідовний контроль за їх обігом; фінансова звітність у спеціалізовані органи та встановлена відповідальність за порушення правил фінансування виборчих кампаній. Україна досі так і не виконала свої зобов’язання щодо реформування виборчої системи та законодавства, що унеможливлює використання європейських механізмів та стандартів запобігання зловживань на виборах і заважає проводити незалежний моніторинг звітності політичних партій про використання коштів виборчих фондів з боку громадськості.

Аналізуючи європейський досвід, можна виділити наступні механізми запобігання політичній корупції на виборах:

• встановлення обмежень на видатки під час виборчих кампаній (Франція, Великобританія, Бельгія, Іспанія, Італія, Угорщина, Польща);
• встановлення обмежень кількості політичної реклами у друкованих ЗМІ та на телебаченні (Великобританія, Франція, Швейцарія, Бельгія, Чехія, Норвегія, Данія);
• встановлення обмежень на одноразові пожертвування до виборчого фонду (до прикладу: Іспанія – одноразовий внесок не може перевищувати 6 000 євро, Франція – 4 500 євро, Польща – не більше 15 розмірів мінімальної зарплати, Словаччина – внесок у розмірі понад 3 000 євро завіряється окремою нотаріальною угодою між партією та благодійником);
• встановлення переліку суб’єктів, які не мають права здійснювати приватні внески до виборчих фондів (найчастіше це іноземні фізичні та юридичні особи, державні підприємства, органи державної влади та місцевого самоврядування, анонімні особи);
• регулювання «допомоги» у негрошовій формі: транспорт, приміщення, техніка, поліграфія тощо (Великобританія, Нідерланди, Норвегія, Латвія);
• звітування політичних партій за окремою формою до спеціалізованих органів;
• моніторинг громадськості за фінансуванням виборчих фондів та обігом партійних фінансів.

Підсумовуючи, можна сказати, що Україна найближчим часом має провести виборчу реформу, у першу чергу прийнявши нове виборче законодавство, де також прописати порядок формування виборчих фондів, правові норми їх фінансування, визначити ліміти на видатки під час виборчих кампаній та на благодійні внески від фізичних та юридичних осіб, встановити механізми контролю та відповідальності з боку держави, можливості контролю обігу партійних фінансів з боку громадськості. У результаті буде посилено запобіжники, які унеможливлюють політичну корупцію під час виборів, надмірну залежність партій від окремих приватних інвесторів, забезпечено відносну рівність усіх партій на виборах, підвищено відповідальність партій перед виборцями.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами. 

Анастасія Константинівська, аналітикиня Громадянської мережі ОПОРА

P.S. До слова, ми знайшли цікаві відео від CNN за 2012 рік, де доступно пояснюється, як Барак Обама збирав кошти на свою президентську виборчу кампанію та як витрачав. Не забудьте увімкнути в налаштуваннях до відео автоматичні субтитри, якщо не надто вільно володієте англійською мовою.