А як у них?

А як у них? Депутатське звернення

Депутатське звернення є одним із основних інструментів парламентського контролю, однак, на відміну від депутатського запиту, має характер пропозиції, а не вимоги. Згідно із Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» народний депутат може звернутися із депутатським зверненням до органів державної влади та місцевого самоврядування, керівників державних і приватних підприємств, об’єднань громадян. Іншими відмінностями від депутатського запиту є те, що звернення не проходить реєстрацію в секретаріаті ВРУ, а адресат має розглянути питання та надати відповідь у межах 10 днів. У разі неможливості відповісти у встановлені строки, адресат повинен повідомити про це письмово на надати обґрунтоване роз’яснення. Незважаючи на те, що депутатське звернення є офіційним діловим документом, загальноприйнята форма подання відсутня, тому найчастіше пропозиції/питання у зверненні викладаються у довільному порядку. Обговорення депутатських звернень у залі парламенту не передбачені й відповідно не може бути прийнято офіційне рішення, що могло б вирішити окрему проблему. Тому основною метою звернення є отримати запитувану інформацію.

Цікаво, що в Україні інструмент депутатського звернення має менший попит, ніж депутатський запит, адже останній виступає в ролі скарги та зобов’язує до негайних дій. Багато депутатів ототожнюють депутатський запит зі зверненням, використовуючи його і для виголошення вимоги, і для отримання простої інформаційної довідки, що вже по самій суті є неправильним. У свою чергу відповіді від адресатів часто носять форму «відписок», хоча й з усіма формально дотриманими вимогами, та є максимально обмеженими для уникнення відповідальності за надану інформацію. Великою проблемою в Україні є те, що громадськість не може об’єктивно оцінити кількість та якість депутатських звернень і відповідей на них, що надходять від адресатів. Адже все листування відбувається у закритому режимі й ні депутат, ні органи влади/підприємства не зобов’язані інформувати громадськість про перебіг розгляду того чи іншого питання.

Звертаючись до міжнародного досвіду, депутат парламенту в своїх депутатських зверненнях може піднімати широке коло питань, які безпосередньо стосуються його діяльності. Найчастіше депутатські звернення надсилаються до відповідних органів після звернень громадян або під час підготовки законопроектів. Парламентарі розвинутих європейських країн, на відміну від України, навпаки більше схильні звертатися до органів державної та місцевої влади із питаннями щодо роз’яснення тієї чи іншої позиції, допомоги рекомендаціями та пропозиціями. Також поширеною є практика, коли депутат самостійно може взяти участь у розгляді поданого звернення, наприклад відвідати місцевий орган та роз’яснити ситуацію, бути на засіданні комітету або міністерства під час розгляду визначеного питання.

Великобританія була першою європейською країною, в якій застосовано інструменти депутатського запиту та звернення. Оскільки в ній установилася двопартійна система, згадані інструменти є ключовими для контролю уряду опозицією. Метою надісланих депутатських звернень є отримання фактичної інформації або роз’яснення позиції з визначеного питання. Інколи депутати можуть зініціювати розгляд звернення та відповіді на нього на пленарному засіданні під час дебатів. Відповідь на звернення має бути надана протягом семи робочих днів та опублікована в офіційних звітах про парламентські дебати. У парламенті Великобританії існує особлива процедура подачі запитів та звернень до уряду. Перед тим як надійти до міністерства або іншого органу державної влади, депутатське звернення «вичитують» у Секретаріаті – так уповноважені аналітики допомагають найбільш чітко сформувати звернення (нормою є об’єм до 250 слів). У результаті суттєво підвищується якість звернень та зменшується кількість відписок від державних службовців. У свою чергу, ЗМІ забезпечують широке висвітлення найбільш резонансних звернень, адже всі документи переписки знаходяться у відкритому доступі.

У Німеччині так само, аналітики Секретаріату Бундестагу перевіряють звернення на дотримання встановлених вимог, чіткість та доречність (відповідність компетенціям адресата) сформульованого питання, відсутність оцінювальних суджень автора. Такий інструмент меншість часто використовує для привернення уваги громадськості, тим самим спонукає коаліцію піти на компроміси. Також у Німеччині особливо суворо стежать, щоб тематика звернень не стосувалася виявлення деталей судових рішень та закритої інформації щодо безпеки країни.

Популярними є письмові депутатські звернення і в Європейському парламенті. Найчастіше звернення надходять до аналітичної служби ЄС, Європейської Комісії або профільних комітетів – найбільш спірні можуть бути обговорені на пленарних засіданнях, окремо або долучені до пакета документів законопроектів. У парламенті ЄС депутатське звернення ототожнене до депутатського запитання й адресати обмежені органами Європейського Уряду та спеціалізованими органами (агентства та служби), в окремих випадках депутат Європарламенту може звертатися до органів місцевої влади.

Часто інструмент депутатського звернення використовують парламентарі Іспанії, Італії, Польщі, Угорщини та Болгарії. Депутати прагнуть отримати додаткову інформацію або уточнити урядову позицію з окремих питань/подій. На базі звернення, як і запиту, може бути прийнята резолюція, що в майбутньому відкоригуватиме окрему політику. У скандинавських країнах (Норвегія, Швеція, Данія) державні службовці дуже відповідально ставляться до депутатських звернень, адже на відповідь їм надається до двох місяців часу, тому вона має бути максимально обґрунтованою та розлогою. Надання неповної або неякісної відповіді може бути розцінено як службову халатність та коштувати кар’єри. З іншого боку, парламентарі вкрай обережно ставляться до формулювання звернень і користуються цим інструментом у разі крайньої потреби.

Аналізуючи європейський досвід, варто зазначити, що парламентський контроль є невід’ємною складовою ефективного державного управління. Інструмент депутатських звернень може привернути увагу громадськості до окремих проблем. Саме тому процес обговорення депутатських запитів/звернень/запитань має бути максимально відкритим для представників ЗМІ та публікуватися у відкритих джерелах.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами. 

Анастасія Константинівська