Звіти

Мажоритарники Києва: півріччя діяльності

27 травня виповнилося півроку від набуття повноважень депутатів Верховної Ради України VIII скликання. У період з 27 листопада 2014 р. по 27 травня 2015 р., український парламент працював упродовж 48 робочих днів та провів 63 планерних засідання.

Як відомо, на Позачергових Виборах до Верховної Ради у жовтні 2014 року у Києві було обрано 13 депутатів-мажоритарників: 5 від «Блоку Петра Порошенка» (Євген Рибчинський, Віктор Чумак, Володимир Ар'єв, Олександр Третьяков та Дмитро Андрієвський), 3 від «Народного Фронту» (Віталій Сташук, Вячеслав Константіновський та Леонід Ємець), 3 самовисуванців (Борисав Береза, Олександр Супруненко та Андрій Білецький) та 2 від ВО «Свобода» (Андрій Іллєнко та Юрій Левченко).

Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала діяльність народних депутатів України, що були обрані в одномандатних округах міста Києва за такими критеріями: 1) відвідуваність засідань ВРУ та парламентських комітетів, 2) законодавча активність, 3) подача запитів, 4) виступи на пленарних засіданнях Парламенту, 5) участь у голосуваннях у сесійній залі.

Для Верховної Ради України в цілому, та для народних депутатів України м. Києва зокрема, актуальною залишається проблема відвідуваності пленарних засідань. Лише один народний депутат України – Андрій Іллєнко відвідав усі 63 засідання Парламенту, а двоє його колег – Віталій Сташук (пропустив лише 1 засідання) та Олександр Третьяков (був відсутній на 4 засідання) теж відмінно виконували свої депутатські обов’язки. Серед найбільших депутатів-прогульників, що були обрані в одномандатних округах міста Києва, можна відзначити: Андрія Білецького – був відсутній на 59 із 63 засідань, Борислава Березу – 23 пропущені засідання та Євгена Рибчинського, що не відвідував Парламент 20 разів. Решта народних обранців у близько 80 % випадків письмово реєструвались у Раді.

Таблиця №1. Відвідуваність депутатами пленарних засідань ВРУ (грудень 2014 – травень 2015 років).

Подібна ситуація і з відвідуваністю комітетів ВРУ. Нагадаємо, що присутність на засіданнях комітетів ВРУ – прямий обов’язок народних депутатів згідно зі ст. 24 п. 3 Закону України «Про статус народного депутата», бо «кожен народний депутат зобов’язаний бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України, а також її органів, до складу яких його обрано». У ст. 24 п. 9 цього Закону конкретизовано, що народний депутат зобов’язаний бути присутнім на засіданнях комітету та підкомітету, до складу яких його обрано, та брати участь у їх роботі.

4 грудня 2014 року Верховна Рада України утворила 27 комітетів та Спеціальньну контрольну комісію з питань приватизації. Київські депутати-мажоритарники стали членами 8 з них: Леонід Ємець, Андрій Іллєнко та Олександр Супруненко увійшли до Комітету з питань правової політики та правосуддя, Дмитро Андрієвський та Віталій Сташук — Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, Борислав Береза та Віктор Чумак — Комітету з питань запобігання і протидії корупції, Вячеслав Константіновський та Андрій Білецький — Комітету з питань національної безпеки і оборони, Олександр Третьяков та Євген Рибчинський — Комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, Володимир Ар’єв — Комітету у закордонних справах, Юрій Левченко — Комітету з питань бюджету.

За перші півроку роботи Верховної Ради 8 скликання найкраще брав участь у засіданнях свого комітету Олександр Третьяков, показник відвідуваності якого становить усі 100 %. Близькими є показники Віталія Сташука – 92 %, Дмитра Андрієвського – 92 % та Леоніда Ємця – 90 %. Найгірша активність у комітетах у Андрія Білецького – 4 % (відвідав лише 1 засідання із 25) та Олександра Супруненка, який відвідав лише 2/3 засідань свого комітету. Решта ж депутатів пропустили від 3 до 5 засідань комітетів, що можна оцінювати як доволі високу активність.

Таблиця №2. Відвідуваність депутатами засідань парламентських комітетів (грудень 2014 – травень 2015 років).

За півроку діяльності Верховної Ради України VIII скликання депутатами- мажоритарниками м. Києва було підготовлено та зареєстровано в Парламенті близько 259 законодавчих актів, що становить майже 9 % від усіх законодавчих ініціатив, що були зареєстровані у ВРУ.

Кількість законопроектів, що були розроблені народними депутатами, не може виступати показовим критерієм оцінки ефективності їх роботи. Очевидно, що в законодавчій діяльності базовим підходом має бути якість прийнятих ініціатив та пропозицій, а не їхня кількість. Однак, в той же час законопроекти, що внесені народними депутатами України, є важливим механізмом відстеження політичної та професійної спрямованості депутата, послідовності його позицій.

За час VIII скликання Верховної ради України серед столичних депутатів найбільше долучилися до розробки законопроектів та проектів постанов Юрій Левченко (111), Андрій Іллєнко (94) та Олександр Третьяков (50). Набагато менш активними були Віктор Чумак (26), Леонід Ємець (25), Борислав Береза (17), Віталій Сташук (14), Володимир Ар'єв (13) та Дмитро Андрієвський (13). Натомість Вячеслав Константіновський (8), Андрій Білецький (7), Євген Рибчинський (5) та Олександр Супруненко (2) лише незначною мірою долучились до законотворчої діяльності у РАДІ.

Одним із важливих інструментів депутатської роботи є запит. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій із вимогою надати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

За останні півроку роботи Верховної Ради України було оголошено близько 2 420 запитів народних депутатів України. З них 170 були ініційовані безпосереднього депутатами-мажоритарниками Києва. Найбільша кількість запитів належала авторству Андрія Іллєнка (68 запитів, для порівняння уся депутатська група «Воля народу» підготувала лише 71 запит). Також активно механізмом депутатського запиту користувалися Юрій Левченко, який здійснив 31 запит, Віталій Сташук – 19 запитів, Олександр Супруненко – 17 запитів та Леонід Ємець, що за період роботи Парламенту подав 13 запитів. Решта депутатів столиці не надто активно користувалися своїм правом запиту, підготувавши від 1 до 5 запитів, при чому одразу троє депутатів: Євген Рибчинський, Андрій Білецький та Олександр Третьяков здійснили лише по 1 запиту.

Переважна кількість запитів була адресована Місцевим органам влади і управління – 44,1 %, трохи менше Керівникам міністерств і відомств України – 34, 7 %. Не часто народні обранці зверталися до Кабінету Міністрів України та Генерального прокурора України – 9, 4 % та 10 % від загальної кількості запитів відповідно. Жодного разу народні депутати не зверталися до  Президента України Петра Порошенка, лише одного разу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії  Лутковської та двічі до Голови ВРУ Володимира Гройсмана.

Одним з найважливіших аспектів діяльності народного депутата є участь в обговореннях питань порядку денного засідань Верховної Ради України. За підрахунками ОПОРИ, найбільш активно з депутатів-мажоритарників Києва протягом першого півріччя роботи РАДИ 8 скликання виступав Юрій  Левченко (96 виступів). Якщо порівнювати з іншими народними обранцями, то до найбільш активних ораторів нового скликання входять також Андрій Іллєнко (38 виступів) та Леонід Ємець (36 виступів). Досить активно до обговорення питань долучалися Олександр Третьяков – 20 виступів, Борислав Береза – 18 та Віктор Чумак, що 17 разів звертався до колег. Жодного разу не висловлював свою позицію у Парламенті Андрій Білецький, а Вячеслав Константіновський та Євген Рибчинський виступали лише по 1 разу. В цілому народні обранці, що були обрані в одномандатних округах Києва спромоглися на 241 виступ, а це в середньому трохи більше, ніж 7 виступів на одного депутата.

ПОЛІТИЧНІ ПОЗИЦІЇ/ГОЛОСУВАННЯ ДЕПУТАТІВ

За півроку роботи, у період з 27 листопада 2014 р. по 27 травня 2015 р. Верховна Рада України VIII скликання провела 63 пленарні засідання. За цей час було зафіксовано близько 1 576 голосувань за питання порядку денного засідань Парламенту.

Враховуючи середньостатистичні показники голосування «за», «проти», «утримався», а також неголосування або відсутності на засіданнях депутатів (див. табл. 3), можна засвідчити, що депутати-мажоритарники міста Києва здебільшого підтримували винесені на розгляд Парламентом законодавчі акти. Зокрема, лідерами голосування «за» є представники парламентської коаліції: Віталій Сташук – 71 %, Володимир Ар’єв, Олександр Третьяков та Леонід Ємець по 64 %. Найменш активно голосував «за» Андрій Білецький – 3 %, але це пояснюється тим, що депутат фактично у 95 % випадків голосувань за проекти  законів та постанов був відсутній у Парламенті. Серед інших депутатів, що мало підтримували винесені на розгляд законодавчі акти, можна відзначити Борислава Березу (26 %), а також, що досить цікаво, двох представників Блоку Петра Порошенка – Віктора Чумака (40 %) та Євгена Рибчинського (41 %).

За результатами аналізу даних щодо масиву голосувань, проведених за півроку роботи Парламенту, можна дійти до висновку, що київські мажоритарники як і інші українські парламентарі неохоче голосують «проти» винесених на розгляд проектів рішень. Найчастіше «проти» голосували двоє представників Міжфракційного депутатського об’єднання "Свобода" – Андрій Іллєнко (17 %) та Юрій Левченко (17, 5 %). Решта народних обранців фактично не висловлювали свою негативну позицію щодо законодавчих актів під час голосування.

Варто відзначити, що Громадянська Мережа ОПОРА зафіксувала високі показники «неголосування» – ситуації, коли депутати не голосують взагалі – ні «за», ні «проти», ні «утримався», хоча були зареєстровані на засіданні та, відповідно, фізично присутні у Парламенті. Таку позицію можна розцінювати як ухиляння від виконання депутатського обов’язку брати участь у розгляді винесених на розгляд законопроектів. Найчастіше «не голосував» у РАДІ позафракційний народний обранець Олександр Супруненко, що ігнорував голосування у 37 % випадків, представник Блоку Петра Порошенка Дмитро Андрієвський у 32 % та обранець від Народного Фронту Леонід Ємець у 30 %. Натомість, якщо не брати до уваги Андрія Білецького, що майже не відвідує стіни Українського Парламенту, найбільш дисциплінованим у цьому плані був Володимир Ар’єв, що ухилявся від голосування лише у 9 % випадків.

Таблиця 3.Голосування депутатів (%)

Проблема неможливості встановлення політичної позиції депутатів щодо питань порядку денного через відсутність народного обранця на пленарних засіданнях  також значною мірою притаманна окремим депутатам Києва: Андрію Білецькому, що був відсутній під час 95 % голосувань, Бориславі Березі – відсутній під час 52 % голосувань та Євгену Рибчинському, який у цьому контексті не був дисциплінованим у 41 % голосувань. Варто відзначити, що згідно даних письмової реєстрації Борислав Береза та Євген Рибчинський були присутніми у Верховній Раді у 63 % та 68 % випадків відповідно.

В цілому, якщо брати до уваги показники одночасно за двома критеріями – відсутності і «неголосування», то можна виявити значну кількість депутатів-мажоритарників Києва (6 з 13), які у близько 50 % випадків голосувань за питання порядку денного відсутні на засіданні або ж присутні у залі Парламенту, але не голосують: Євген Рибчинський (56 %), Борислав Береза (69 %), Віктор Чумак (58 %), Олександр Супруненко (49, 5 %), Андрій Білецький (95, 5 %) та Дмитро Андрієвський (48, 4 %).

ГРОМАДА І МАЖОРИТАРНИКИ КИЄВА: ПОШУК ВЗАЄМОДІЇ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ОКРУГУ

У рамках пілотного моніторингового проекту, який виконується в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», ОПОРА проводить моніторинг депутатів-мажоритарників 36 виборчих округах 12 областей України (Київська, Дніпропетровська, Чернівецька, Закарпатська, Луганська, Львівська, Івано-Франківська, Одеська, Вінницька, Житомирська, Сумська області та місто Київ).

Безпосередньо у м. Києві це три виборчі округи: №217, №222 та №223, де на Позачергових виборах до Верховної Ради України у жовтні 2014 року перемогу здобули Андрій Білецький, Дмитро Андрієвський та Юрій Левченко.

Дані округи, є досить компактними столичним районами, тому їхні мешканці мають схожі і загальні для міста Києва проблеми: стан доріг та транспортних вузлів, благоустрій будинків та прибудинкових територій, якість житлово-комунальних послуг, проблеми з відведенням земельних ділянок під будівництво, якість медичного забезпечення, проблеми незаконно встановлених МАФів, а останнім часом загострилися також проблеми соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Громадянська Мережа ОПОРА проаналізувала діяльність згаданих вище депутатів-мажоритарників за такими критеріями: 1) особиста активність народного обранця (прийом громадян у окрузі, участь у публічних заходах, засіданнях місцевих рад тощо) 2) робота приймальні народного депутата в окрузі 3) якість висвітлення роботи депутата у місцевих ЗМІ 4) звітування депутата та інформування виборців про його діяльність 5) присутність/активність депутата у соціальних мережах та на власному веб-сайті 6) аналіз законодавчих ініціатив та запитів депутата, пов’язаних із місцевим проблемами.

Щодо депутатської активності, то можна зазначити, що двоє з трьох народних обранців – Дмитро Андрієвський та Юрій Левченко регулярно працюють на окрузі, беруть участь у публічних заходах та проводять особистий прийом виборців. Натомість жодної особистої активності депутата Андрія Білецького на окрузі не помічено. У громадські приймальні таку поведінку даного народного обранця пояснюють його перебуванням на Сході України та участю в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Аналізуючи роботу приймалень народних депутатів можна констатувати, що усі три нардепи, що згадані вище, приділили цьому аспекту виконання свої обов’язків значну роль: громадські приймальні активно працюють та здійснюють прийом виборців. Приміщення, де здійснюється прийом громадян помічниками депутата технічно обладнані, на них є вивіски, у приймальнях можна взяти роздаткові матеріали. Крім того, усі три приймальні досить зручно розташовані: безпосередньо у центрі округів, де були обрані народні депутати та неподалік станцій метрополітену.  На жаль, помічники народного депутата Андрія Білецького не надали ніякої інформації щодо кількості та тематики звернень мешканців округу та механізмів вирішення народним депутатом даних проблем. Натомість, узагальнюючи інформацію, що була отримана у приймальнях Дмитра Андрієвського та Юрія Левченка, можна виділити питання з якими найчастіше зверталися виборці: благоустрій будинків, прибудинкових територій та інші проблеми ЖКГ, проблеми із нарахуванням пенсій, матеріальна допомога, юридичні консультації, скарги на дії місцевої влади та правоохоронців, земельні спори.

Не менш важливим є питання висвітлення роботи народного депутата засобами масової інформації. Це своєрідний тест на публічність. ОПОРОЮ, було встановлено, що усі три депутати-мажоритарники Києва, щодо яких ведеться дослідження, не рідше декількох разів на місяць є гостями різноманітних ток-шоу та передач на українських телеканалах, думки народних обранців з того чи іншого питання можна прочитати здебільшого на сторінках інтернет-видань. Варто зауважити, що на відміну від своїх колег – Дмитра Андрієвського та Юрія Левченка, які присутні у медіа-сегменті як політики та народні депутати, Андрій Білецький у тотальній більшості матеріалів ЗМІ позиціонується як командир/лідер полку спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

Одним з головних завдань народного обранця є звітування перед громадянами. Згідно з п. 12 ст. 24 Закону «Про статус народного депутата» народний депутат зобов'язаний «інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік». Досліджуючи даний аспект депутатської роботи, можна відзначити, що Андрій Білецький жодним чином не звітує про свою діяльність. Щодо звітувань Дмитра Андрієвського та Юрія Левченка, то вони відбуваються зазвичай на зустрічах з виборцями, де нардепи розповідають про ті чи інші аспекти своєї роботи. Варто додати, що звіт народного депутата Дмитра Андрієвського періодично публікується на його персональному веб-сайті.

Окремим аспектом діяльності народних обранців, який аналізувала Громадянська Мережа ОПОРА, була депутатська присутність/активність у соціальних мережах та на власному веб-сайті. Підводячи підсумки даного виду активності депутатів, можна відзначити, що у двох з трьох народних обранців – Андрія Білецького та Дмитра Андрієвського є персональні веб-сайти, де можна знайти біографії депутатів, останні новини та матеріали, що пов’язані із діяльністю народного обранця та навіть подати звернення до приймальні онлайн. Щодо сторінок у соціальних мережах, то вони відсутні лише у Дмитра Андрієвського, натомість Юрій Левченко та Андрій Білецький їх активно використовують, зокрема для комунікації з виборцями.

Досліджувати діяльність депутата-мажоритарника, не можна, не згадуючи про його законодавчі ініціативи та запити, що безпосередньо пов’язані з інтересами та потребами виборців округу. Аналізуючи депутатську роботу Андрія Білецького, можна зазначити, що за час роботи у Парламенті, даний народний обранець подавав запити та законодавчі ініціативи, які стосувались змін до чинного законодавства щодо оборони України, міліції, державни нагород та учасників АТО, однак жодних ініціатив щодо вирішення проблем округу зареєстровано не було. Натомість тотальна більшість законопроектів (всього їх 13) Дмитра Андрієвського була безпосередньо пов’язана з комітетом із питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства, членом якого є депутат. Законодавча активність Юрія Левченка значною мірою спрямована на вирішення проблем округу, зокрема ініціативи щодо відновлення районних рад м. Києва та вирішення проблем незаконних забудов у столиці. Окремо слід відзначити законопроекти щодо розриву ряду угод з Російською Федерацією, про надання військовослужбовцям безкоштовного житла, повернення капіталів з офшорних зон, про цивільну зброю та боєприпаси, заборону комуністичної ідеології та законодавчі ініціативи щодо безпеки та оборони України.