Новини

А як у них? Політичний імунітет

Демократичний лад держави передбачає, що народний обранець не несе юридичної відповідальності за прийняті рішення та не може бути відкликаний виборцями. Такий захисний механізм має назву депутатського індемнітету, що також передбачає відсутність відповідальності за виступи на пленарних засіданнях, внесення законопроектів та правок до них, голосування тощо.

Іншою складовою депутатської недоторканності є політичний імунітет, що передбачає неможливість притягнення до кримінальної відповідальності без згоди парламенту, окрім випадків, коли депутат затриманий на місці злочину. Поняття політичного імунітету зафіксовано в конституціях більшості європейських країн (Франція, Німеччина, Іспанія, Італія, Португалія, Бельгія, Данія, Норвегія та ін.). Згідно з європейськими положеннями конституції депутат не може бути притягнений до відповідальності за висловлені ним думки (лише, якщо вони не містять наклеп), голосування та виконання своїх прямих депутатських повноважень. Межі імунітету встановлюються національним законодавством, аби обраний депутат міг безперешкодно здійснювати свої обов’язки та бути незалежним у своїх висловлюваннях. Імунітет захищає народного обранця від переслідування, прослуховування, арешту без особливої згоди парламенту.

У більшості європейських країн для обмеження депутатського імунітету, затримання, арешту та проведення подальших слідчих дій потрібна згода парламенту (Великобританія, Німеччина, Франція, Бельгія, Угорщина, Чехія, Естонія, Литва та ін.) за висновками профільного комітету або парламентської слідчої комісії. Однак подібні дії необхідні лише у випадку кримінальних злочинів, які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі терміном: Швеція – два роки; Португалія – три роки; Хорватія – п’ять років. У США народний обранець позбавляється політичного імунітету автоматично, коли доведена рішенням суду його державна зрада, тяжкий злочин або депутат був зафіксований під час порушення громадського правопорядку.  

У багатьох країнах політичний імунітет працює з певними привілеями – у США, Ісландії та Ірландії депутата не можуть затримувати по дорозі до парламенту чи у стінах парламенту, в США та Угорщині члени парламенту не можуть бути викликані на допит або до суду під час пленарних засідань; або обмеженнями – згідно з Конституцією Австрії правопорушення, що не пов’язані з парламентською роботою, не можуть бути захищені депутатським імунітетом. У Бельгії обшуки особистих речей та нерухомості парламентаря можна здійснювати лише за присутності спікера парламенту.

У цьому контексті важливо звернутися до процедури позбавлення політичного імунітету, так суб’єктами-ініціаторами зняття депутатського імунітету виступають: в Німеччині – це генеральний прокурор, Данії – Міністерство юстиції; Фінляндії та Естонії – посадова особа, що здійснювала слідство, Іспанії – судовий орган, Австрії та Данії – парламент. Далі за процедурою ініціатор подає відповідні документи до голови парламенту, який передає їх у профільний комітет або спеціально створену слідчу комісію. Комітет приймає рішення та направляє відповідне положення про зняття депутатського імунітету на розгляд парламенту. У більшості країн Європи, справи щодо зняття політичного імунітету розглядає Верховний суд.

Інколи політичний імунітет надають не лише депутатам, а й іншим посадовцям. У Великобританії політичний імунітет може надаватися особам, які долучаються до парламентських процедур (розробка законопроектів, участь у слідчих парламентських комісіях). В Австрії імунітет також отримують регіональні депутати та особи, що дають свідчення парламенту або його комітетам. У Бельгії недоторканість надається представникам виконавчої влади, в Іспанії – омбудсменам. Цікавим є момент набуття чинності політичного імунітету: це може бути одразу після виборів (Канада) або з дня складання присяги (Хорватія); діяти протягом усякого скликання (Великобританія, Франція, Бельгія, Португалія, Швеція, Фінляндія) або лише на час сесійних засідань (Чехія, Швейцарія).

Особливу увагу необхідно звернути на факт наявності кримінальних справ стосовно осіб, що ще не набули політичного імунітету, адже депутати часто використовують мандат для уникнення відповідальності за злочини, які були скоєні в минулому. Так, у Польщі та Великобританії кримінальне переслідування, що почалося перед набуттям політичного імунітету, продовжується лише якщо парламент не прийме рішення про його зупинку. А в Німеччині, Данії, Чехії та Угорщині кримінальне переслідування навпаки припиняється лише якщо парламент не прийме рішення його продовжити.

Після короткого огляду європейської практики функціонування інституту політичного імунітету можна зробити висновки, що в демократичних країнах імунітет має бути обмеженим та розповсюджуватися лише під час виконання депутатської діяльності, окрім випадків державної зради та затримання на місці злочину.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами. 

Анастасія Константинівська

P.S. Нижче можна переглянути сюжет телеканалу RTI про недоторканість українських депутатів: