А як у них? Взаємодія президента та парламенту

Політичні експерти та аналітики виділяють три основні типи взаємодії голови держави з парламентом: за умов президентської, парламентської та змішаної форм правління. У парламентських республіках президент наділений лише представницькими функціями, зокрема на міжнародній арені, і майже не має впливу на законодавчу владу; у президентських голова держави очолює виконавчу владу, тому здійснює суттєвий вплив на парламент. Виділяють також змішану форму правління, коли президент виступає єднальною ланкою між урядом та парламентом для забезпечення принципу стримування та противаг. Майже всі країни пострадянського простору та Центрально-Східної Європи обрали напівпрезидентську форму державного правління (Польща, Румунія, Литва, Хорватія, Сербія, Словенія, Словаччина).

Згідно з Конституцією в Україні також визначена змішана форма правління (парламентсько-президентська), де президент є представником народу в усіх трьох гілках влади та наділений широкими повноваженнями, зокрема серед основних такі:

• функція головнокомандувача збройних сил;
• визначення курсу зовнішньої політики;
• право введення надзвичайного стану в країні;
• право на розпуск парламенту та уряду;
• призначення вищих посадових осіб (Прем’єр-міністр, Генеральний прокурор, Голова Національного банку), за згодою парламенту;
• право законодавчої ініціативи;
• право вето;
• можливість скасування актів виконавчої влади.

Президент визначає політичний курс держави, тоді як економічний розвиток лежить в області відповідальності виконавчої влади. Президент України має свого постійного представника у Верховній Раді, який доносить його позицію, зокрема щодо порядку денного пленарних засідань, а саме розтлумачує законодавчі ініціативи президента, інформує главу держави щодо прийнятих законопроектів. Одним з основних способів президента впливати на парламент є щорічні та позачергові звернення щодо тих чи інших законопроектів.

США

У США президент наділений широкими повноваженнями, але в свою чергу існує багато обмежень для балансу сил, наприклад відсутність законодавчої ініціативи у голови держави. Президент США може повноцінно реалізувати обраний політичний курс лише за умови підтримки більшості Конгресу. Згідно з американською системою, дуалізм виконавчої влади відсутній, президент та Конгрес можуть проводити лише єдиний політичний курс, таким чином забезпечуючи єдність державної політики. Президент не має права законодавчої ініціативи, тому всі свої пропозиції можна проводити лише разом з урядовими ініціативами.

Франція

Президент Франції формально виведений за рамки трьох гілок влади й наділений розширеними повноваженнями, для забезпечення тісної співпраці між усіма трьома ланками. Таким чином, створюється консолідація влади, її ефективність та швидкість прийняття рішень. Згідно з французькою напівпрезидентською формою правління, президент може проводити свою політику як з, так і без наявності своєї більшості у парламенті. В останньому випадку лідерські позиції може на себе перебрати голова уряду, який був обраний більшістю за поданням президента. Однак, оскільки французький парламент несе велику відповідальність перед президентом, адже голова держави може розпустити парламент та уряд через його неспроможність приймати рішення, часто інститут парламенту та президента працюють в «коабілітації» (явища, за умов якого більшість у парламенті та президент представляють різні політичні сили). Також французький глава держави наділений повноваженнями скасовувати акти виконавчої влади, позачергово скликати уряд для вирішення нагальних проблем, виголошувати вето на прийняті законопроекти.

Німеччина

У Німеччині, на відміну від США та Франції, президент виконує переважно представницькі функції, а політичні повноваження є суттєво обмеженими. Незважаючи на те, що федеральний президент підписує закони, призначає членів уряду та суддів, політичний вплив він може здійснювати лише через офіційні звернення та промови. Президент може ініціювати розпуск уряду та парламенту, однак не має права накласти вето на прийняті законопроекти. Глава держави представляє країну на міжнародній арені, підписує міжнародні договори та меморандуми.

Польща

Дуже схожі з Україною має права та повноваження президент Польщі, зокрема він вповноважений накладати вето на законопроекти, проте в нього суттєво обмежена можливість законодавчої ініціативи, адже в Польщі пріоритетними є урядові законопроекти. До того ж президент представляє державу в міжнародній політиці та є верховним головнокомандувачем збройних сил.  

Насамкінець, звертаючись до теми законотворчої функції президента в різних країнах, зауважимо, що він може здійснювати її у декілька способів: законодавча ініціатива (якщо є таке право); видання указів президента, що прирівнюються до законів (наприклад, укази про надзвичайний стан, розпуск парламенту або уряду), та офіційні звернення до уряду та парламенту. Серед європейських країн правом законодавчої ініціативи наділені президенти Польщі, Угорщини, Чехії, Латвії, Литви, України; позбавлені такого права глави держав Франції, Австрії, Румунії та Болгарії. Видавати законодавчі акти, які мають силу законів, можуть президенти Данії, Італії та Греції.

Підсумовуючи, можна зробити висновки, що змішана форма правління, яка в тому числі притаманна Україні (парламентсько-президентська), покликана на те, щоб глава держави як представник суспільства у владі, збалансував взаємодію між урядом та парламентом через їх подвійну підзвітність перед президентом.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами. 

Анастасія Константинівська