Новини

Сьогодні в ефірі ТВі стартує проект «Дорогі депутати», в якому журналісти контролюватимуть роботу парламенту. Автори програми - Юлія Банкова й Андрій Сайчук, відомі аудиторії каналу за проектами «Ранок з ТВі» та інформаційно-аналітичним тижневиком «Підсумки з Вахтангом Кіпіані».

Аналітичну складову «Дорогих депутатів» забезпечує Громадянська мережа ОПОРА на чолі головою правління Ольгою Айвазовською. За схожою моделлю співпраці ТВі і громадськості створювалася програма «Про обранців», у рамках якої Юлія Банкова та Андрій Сайчук змістовно і цікаво висвітлювали виборчий процес у мажоритарних округах.

Те, що парламентські вибори закінчилися, не привід складати руки і чекати, наприклад, наступної осені, коли кияни визначатимуться з новим мером та новим складом міської ради, вважає Ольга Айвазовська. Очільниця ОПОРА - за те, щоб увага виборців до роботи депутатів не визначалася інформаційними приводами. Крім того Ольга Айвазовська хоче зберегти міцну мережу активістів у регіонах, на дані яких під час виборів спиралося чимало ЗМІ. Які теми висвітлюватиме редакція «Дорогих депутатів» і як ці матеріали кореспондуватимуться з роботою парламентських журналістів, автори програми розповіли в інтерв'ю «Телекритиці».

Колеги, з чого розпочався проект «Дорогі депутати»?

Андрій Сайчук: Спочатку була спільна з ОПОРОЮ робота над програмою «Про обранців». І під час виборчої кампанії ми переконалися в ефективності такого партнерства.

Юлія Банкова: ОПОРА має сильну мережу представників у регіонах. Вони надавали нам фактаж і виступали як експерти в сюжетах про кандидатів-мажоритарників, про перебіг виборчої кампанії, про зафіксовані порушення і підкуп виборців.

Яка мета нового спільного проекту?

Ольга Айвазовська: Ми хотіли в доступній формі пояснити громадянам, виборцям, що таке парламент і як він працює. Після виборчих кампаній зазвичай виникає інформаційний вакуум до наступних виборів. І в цьому винні частково журналісти, громадські діячі, виборці, які втрачають інтерес до політики, і парламентарі, яких це абсолютно влаштовує. Немає нових формул ефективності, але депутат умотивований бути адекватним законотворцем лише тоді, коли вади й успіхи його роботи резонують у суспільстві.

На цих парламентських виборах ми організували масштабну кампанію моніторингу: 225 довготермінових спостерігачів в округах і ще 3,5 тис. короткотермінових спостерігачів у день виборів.

Після визначення складу парламенту вирішили не втрачати темпу. Змістовим висновком виборчої кампанії, на жаль, стало те, що громадяни не розуміють, хто такі народні депутати, які їхні повноваження і як працює парламент. Відповідно, вони не можуть формулювати порядок денний для своїх обранців. Сподіваються, що в під'їздах вкрутять лампочки чи пофарбують лавки біля будинків, але не розуміють рівня відповідальності і юрисдикції народних депутатів. Ця інформація, як і дані про діяльність парламенту, досить часто в інформаційному полі подається через офіціоз. Тому в «Дорогих депутатах» хотілося б акцентувати увагу на тих речах, які будуть зрозумілими виборцям, близькими і важливими у щоденному житті.

Ю.Б.: Це буде такий собі звіт про роботу Верховної Ради. Тому що самі депутати, як видається, не вважають, що вони зобов'язані перед кимось звітувати. А ми будемо пробувати інформувати про це щоп'ятниці: чим депутати займалися на тижні, чи бувають взагалі в округах, чи звертаються до них громадяни, чи працюють приймальні... І пояснювати, разом з тим, людям, що це механізм впливу і ним потрібно користуватися.

О.А.: Чорних плям у висвітленні діяльності парламентарів чимало. Взяти хоча б аспект вартості їхньої роботи. Часто громадянам не відомо, хто такі помічники народних депутатів, які утримуються за державний бюджет як держслужбовці: на їхні зарплати витрачається близько 32 мільйонів на місяць, і йдеться про 1800 осіб, які перебувають у штаті. Практика свідчить, що на таких посадах часто працювали знайомі, родичі, друзі депутатів. На жаль, Апарат Верховної Ради засекретив цю інформацію з червня 2012 року.

Ми також звернулися із запитами, щоб оприлюднили протоколи засідань Верховної Ради, бо це основний майданчик, на якому, власне, депутати і працюють. А працівник Апарату в телефонній розмові повідомив, що не вважає таку інформацію суспільно важливою. Справді, навіщо знати виборцям та суспільству, яка реальна практична користь від людини, якій делеговано ряд повноважень?

«Розсекречення» різного роду даних і матеріалів - один із етапів подолання бар'єрів між громадянином і парламентом.

Андрій Сайчук

«Зробити роботу депутатів більш зрозумілою і публічною» в Україні - це ціла реформа. Цікаво, якими методами будете це робити і до яких жанрів вдаватиметьсь? Чи плануються, окрім репортажу й аналітики, у програмі розслідування?

А.С.: Наша ідея - показати, що насправді відбувається в парламенті, показати коефіцієнт корисної дії всієї цієї машини, яка платникам податків обходиться в дуже немалу суму. Це в жодному разі не є критикою парламенту - ми всі переконані ліберали, ми демократи і взагалі виступаємо за парламентську республіку.

Ю.Б.: Це не критика. Це примус до прозорості.

А.С.: Для цього треба йти в парламентські комітети й дивитися, що там відбувається...

Ю.Б.: ...Їхати, не попереджаючи, в приймальню мажоритарника і перевіряти, чи він там є, коли він там має бути. Подивитися, скільки подано звернень громадян і депутатських запитів.

А.С.: Пояснювати, як функціонує Адміністрація президента, на мій погляд, - безнадійна справа А парламент - він не є безнадійним. Це наші обранці, і ми можемо впливати на них у такий спосіб.

Ю.Б.: Щодо розслідувань, для них треба значно більше ресурсів, часу й людей. У нас над виробництвом щотижневої програми працюватиме два журналісти - я та Андрій. «Опора» переважно працюватиме з аналітикою. А ми ж іще їздитимемо по регіонах... Якщо раптом бачитимемо якийсь законопроект підозрілий або тему для розслідувань, у нас на каналі є люди, які цим займатимуться.

Якою буде структура програми і як визначатимете теми?

Ю.Б.: Плануються постійні рубрики - як серйозні, так і сатиричні. За тематикою структуровано й аналітичну частину. Неодмінно рахуватимемо кількісно-якісно законопроекти. Лічитимемо гроші, які на них виділяються. Будемо оцінювати ці законопроекти, спостерігати за роботою комітетів. Усе буде підкріплено відеокоментарями. І польові матеріали з регіонів теж будуть.

А.С.: У кожному випуску намагатимемося інформувати про роботу комітетів. Кожний комітет - це купа макулатури, що наскладалася за 20 років. Там є такі перли... Усі реформи і велосипеди вже давно винайдено - просто беріть і голосуйте. Головне - нагадати про це виборцям і депутатам. Головне - показати відповідність якості політики і самих політиків. Щоб на наступних виборах, можливо, були кращі результати...

О.А.: І, звісно, проект буде досить динамічним щодо кількості блоків і фокусів - парламентський, «польовий» в округах, студійний.

А.С.: Хочемо й поекспериментувати, зокрема, з експертними оцінками. Писати синхрони депутатів, як інші парламентські журналісти, сенсу не бачимо. Натомість подаватимемо коментарі самих кореспондентів, які роками сидять у Раді й дуже добре знають ситуацію. При цьому спілкуватимемося не лише з телевізійниками, а й із журналістами з інших видань. Наприклад, із Сергієм Лещенком, який дуже мало представлений у телеформаті.

Теми ж диктуватиме сам алгоритм, за яким живе Рада: сесійний тиждень, робота в комітетах, робота з виборцями...

Яким чином плануєте систематизувати всю цю інформацію?

О.А.: Оцінити демократичність виборів можна через призму чітких стандартів, які прописані в низці документів, зокрема, Венеціанської комісії, ОБСЄ. Але в Україні забувають, що інші документи й стандарти визначають якість роботи парламенту. Що таке дієздатний парламент, професійний, відкритий, публічний, ефективний - на жаль, в Україні це взагалі не на порядку денному. Журналісти часто акцентують увагу на відвідуваності парламенту, але це замало в порівнянні з тим, яким повинен бути ефективний орган. А позаяк Верховна Рада є законодавчою гілкою влади, політичний баланс у країні може бути відновлено лише за умов незалежності та професійності дій депутатів.

Наразі больовий поріг депутатів не настільки високий, щоб повністю ігнорувати думки журналістів, громадських діячів, тому важливо на цьому етапі актуалізувати питання якості та ефективності роботи Верховної Ради... Суспільство повинно піднімати ці питання та мотивувати власників мандатів до адекватної роботи, наближаючи їх до світових стандартів. Ми робитимемо це від програми до програми.

Наскільки уважною до окремих персоналій буде програма? Хто для вас є «дорогими депутатами» і чи є в цьому переліку Микола Княжицький?

А.С.: Я думаю, в назві програми є доля стьобу й іронії. Але вони справді дорогі депутати, тому що ми справді вважаємо, що парламент і парламентаризм - це все, що лишається в Україні від демократії. Взагалі, хочемо, щоб кожна програма закінчувалася позитивним підсумком.

Ю.Б.: «Дорогі депутати» - це ж не лише в матеріальному сенсі. Це можна вважати й звертанням: «Дорогі депутати, подивіться, що тут коїться». Починати ми будемо загальним оглядом картини політики, а закінчуватимемо конкретною локальною проблемою в конкретному локальному місці.

А.С.: Повернімося до запитання. Тут ми нічого не вирішуємо, вирішує «Опора», яка має свою наукову й об'єктивну методологію. Вони відбирають депутатів за своїми критеріями, вони потрапляють чи не потрапляють у якісь рейтинги чи приціли, а ми вже подаємо. Наша робота як медіаторів - доносити й оформлювати цю інформацію. Ніхто з депутатів не застрахований від того, що він може потрапити під лупу «Опори». Для цього достатньо просто недбало ставитися до своїх професійний обов'язків. Звісно, будуть питання, за яким принципом ми обиратимемо округи для наших відряджень...

Ю.Б.: Тут є певні сумніви. Ми довго радимося в професійному колі, до кого їхати в округ і в чию приймальню постукати несподівано. Сподіваємося, що випусків проекту стане на всіх мажоритарників. Але поки що ми вибираємо тих, до кого прискіпливіша увага в суспільстві.

А.С.: Баланс буде.

Юлія Банкова

Хто визначатиме цей баланс, які редакційні засади програми?

Ю.Б.: Баланс визначаємо всі ми дружно. Абсолютна довіра одне до одного.

А.С.: Елемент суб'єктивізму буде присутній, звісно. І котрийсь із депутатів, про якого йтиметься у програмі, може спитати: «А чому ви не поїхали в інший округ і не зняли іншого депутата?». От не поїхали і не зняли!

Яка інформація буде пріоритетною щодо підготовки аналітики й інших даних для програми? Які питання вивчатимете в першу чергу, в якому форматі? І, зрештою, яких експертів залучатиме ОПОРА?

О.А.: Аналітики ОПОРА, я, мій колега, який працює з регіонами, прес-служба, активісти в областях - ми сподіваємося на певний адвокаційний елемент у нашій діяльності, будемо в інтерактивній формі приймати інформацію від виборців, громадських діячів щодо проблем, на які повинен звернути увагу цей депутат. І ці питання ставитимуть журналісти ТВі парламентарям.

Щодо пріоритетів, для нас немає другорядних питань. Перше - звіряємо закон про статус народного депутата, в якому визначено всі його обов'язки, з його реальною діяльністю. Відповідно, нас цікавить, чи виконується робота представником найвищого законодавчого органу влади. Ми будемо повністю відстежувати законотворчий процес, аналізуватимемо зміст законопроектів. Ми хочемо відстежувати весь законотворчий потік і щоразу давати виборцям і собі відповіді на запитання на кшталт: «Якщо цей політик під час виборів в окрузі казав, що він ініціюватиме зміни у сфері соціального захисту громадян, а працює насправді в інтересах вузьких бізнес-груп через законотворчі ініціативи, наскільки він потрібен виборцям цього округу?».

Друге - це робота в комітетах, яку хочемо зробити максимально публічною і зрозумілою.

Третє поле - це, звісно, сесійна зала: чи працюють депутати, як вони працюють, про що говорять у виступах, чи відповідають політичні заяви законотворчим ініціативам... Ми аналізуватимемо всі «за» і «проти» зі стенограм засідань, особливо під час розгляду резонансних законопроектів. Часто буває, що там забагато навіть не політики, а голого популізму, коли частина залу вимагає підтримки тих чи інших позицій, а сама за це не голосує, не приходить, щоб підтримати доленосний проект, коли його розглядають. Суспільству потрібно показувати, як ця кухня насправді працює за чіткою схемою та з помітною регулярністю. На політичне ток-шоу легко прийти лідеру фракції і сказати: «Ми там кістьми лягали», а насправді третина фракції не прийшла, а половина з тих, хто прийшли, не були в залі, коли тривало голосування.

Ну й четверте - це польовий моніторинг ситуації в регіонах. Це наш внутрішній інтерес, тому що «Опора» хоче зберегти дієву структуру й той запал, який виникає під час спостереження за виборами. У мене особисто після виборів щоразу починається депресія, тому що після такого рівня залученості в будь-який процес ви збавляєте темп. І це шок - фізичний, емоційний. І через такі ініціативи, як співпраця з проектом «Дорогі депутати», нам вдається найкращих людей втягнути у цей процес, навантажувати їх суспільно корисною роботою і мотивувати до того, щоб волонтери не втрачали контактів з «Опорою».

У якому форматі будете презентувати аналітичні дані?

О.А.: Аналітику подаватимемо у вигляді таблиць, цифр, даних та, за потреби, пояснень до синхронів. Також використовуватимемо багато інфографіки. Глядачі найлегше сприймають цифри, рейтинги, картинки, і тільки тоді мотивуються до змістового аналізу.

А.С.: Окрім мови статистики і цифр хочеться, щоб це не втомлювало глядача. Тут питання ще в подачі - наскільки ми із цим впораємося. Будемо намагатися шукати якісь порівняння і метафори.

Нам дуже подобається те, що робив наш друг і колега Роман Вінтонів. Ми хочемо щось таке запустити - трохи тролінгу. Ми говоримо про серйозні, звісно, речі, але без легкого стьобу не обійдеться. При цьому в нас немає мети висміювати відомих депутатів заради рейтингу, бо це не комік-шоу.

Ю.Б.: Та й ми не тролі.

А.С.: Просто хочеться, щоб подача була легкою, а глядач мав можливість посміхнутися.

Чи дорога ця програма у виробництві? Як вона фінансуватиметься?

А.С.: Це просто меганедорогий проект, майже все на ентузіазмі.

О.А.: Ми 50 на 50 фінансуємо виробництво. Тобто внески ТВі та «Опори» є абсолютно рівнозначними і досить невеликими.

Чи сподіваєтесь, окрім просвітницької місії, на результативність програми? Практика показує, що в нашому суспільстві немає реакції влади навіть на резонансні журналістські розслідування.

А.С.: Наївно думати, що ця програма тривалістю 24 хвилини на тиждень усе змінить: депутати перестануть продавати свої голоси, голосуватимуть лише своєю карткою, писатимуть хороші закони. Якби вона вийшла на «Інтері» в прайм-таймі, може, це б щось змінило. Але в чому якраз перевага цієї ситуації на ТВі - тут є свобода. Ми можемо це робити саме тут, і ми це робимо, тому що це в наших силах, от і все. І нам це цікаво робити.

Ю.Б.: Можливо, дієвими будуть покази на екрані світлин депутатів-прогульників, як і називання імен лобістів чи тих, хто регулярно не з'являється в окрузі. Дуже хочеться вірити, що це якимось чином їх зачіпатиме, обурюватиме і, можливо, з часом дисциплінуватиме.

О.А.: Мені завжди прикро, коли журналісти кажуть, що розслідування не працюють. Ну не можна так все чорно-біло сприймати. Якщо ми, наприклад, взялися за якусь проблему - розкрадання бюджетних коштів - і конкретний чиновник не сів, це не означає, що ця праця не лягла в основу зміни культури, зміни ставлення громадян. Можливо, наступний об'єкт не був закуплений з 200-300-відсотковою накруткою... Є три вузли, які сповільнюють рух суспільства до гармонійного співіснування влади та громадян: ситуація, ставлення, культура. Коли журналісти публікують резонансні розслідування, то сподіваються одразу на зміну ситуації, але це наївно. Спочатку змінюється суспільство, не ситуації, і лише тоді влада вмотивована вплинути на проблему. Коли ж ставлення закріплено, може сформуватись і культура відторгнення, наприклад, корупції. В нашій країні, на жаль, більше половини громадян виправдовують це явище, тому ми і стоїмо на місці.

Частково ми будемо впливати на зміну ставлення виборців до народних обранців, частково - на поінформованість виборців у тому, що в них є інструменти комунікації з парламентарями, впливу на них, контролю.

Самі депутати отримуватимуть цікаву картинку від виборців. Розумні парламентарі будуть на це реагувати.

У підсумку, з цієї програми можуть скористатися всі - і ми як організація, яка формуватиме цікаву методологічну базу, яка потім знадобиться журналістам, виборцям, громадяни, які отримуватимуть канал комунікації з депутатами, політики, які зможуть врахувати прогалини у власній роботі - за наявності здорового глузду і совісті.

І в той же час, зміна загальної культури - це набагато цінніше, ніж відкликання депутатів, про що мріє дуже багато виборців. До речі, ідея про ухвалення такого закону і такі заходи щодо депутатів - це дуже недемократично.

Може, саме ці 24 хвилини на тиждень і змінять ставлення виборців до депутатів, а частини парламентарів - до громадян.

Ольга Айвазовська

З якими програмами будете конкурувати? Чи ви з ними співпрацюватимете?

Ю.Б.: З ким ми можемо конкурувати?!

А.С.: Та тут узагалі про конкуренцію не йдеться. ТВі перебуває в особливій ніші, та й ми з Юлею добре знаємо середовище парламентських журналістів ізсередини.

Ю.Б.: З ким нам доведеться конкурувати у п'ятничному слоті, так це із Савіком Шустером. Програма виходить у п'ятницю о 21:00, закінчується о 21:24, а о 21:20 починається «Шустер live». І оці чотири хвилини нам треба бути...

Начувайтеся, бо минулого тижня «Шустер live» був лідером п'ятничного прайму і обійшов навіть Анну Безулик у дебютному випуску ток-шоу «Справедливість» на «Інтері».

Ю.Б.: Ну, він починається о 21:20. А до цього часу шансів ні в кого немає

А.С.: Все-таки хотілося б думати, що наш глядач відрізнятиметься від аудиторії, яка залипає на Савіка Шустера.

Ю.Б.: Я сподіваюся, що нас будуть багато в інтернеті дивитися. ТВі - такий канал, що важко сказати, що ми з кимось конкуруємо в ефірі. Але в інтернеті нас дивиться дуже багато людей.

А.С.: Нам би хотілося, щоб це могли подивитися люди відносно молоді - від 20 до 40 років. Телевізор, зазвичай, для них уже раритет... І тут важливо знайти правильну подачу. Я хотів би, аби ми розповідали про парламент приблизно так, якби я сидів зі своєю компанією десь там за кавою.

Ю.Б.: Так, як би ви не сказали, можливо, у своєму сюжеті в новинах.

З якими ЗМІ ОПОРА вже вдалося співпрацювати, зокрема, під час парламентських виборів минулого року?

О.А.: Ми відкриті для всіх, і я думаю, що інформаційний ККД від нашої роботи був досить високим. Ми співпрацювали з «Радіо Свобода», вони просували нашу мапу, системно ретранслювали інформацію про зафіксовані нами порушення. Надавали дані Kyiv Post. Щотижня готували статті для «Контрактів».

Телевізійних проектів у нашому досвіді не було. Хоча я б не сказала, що нашими матеріалами чи інформацією користувалися багато ЗМІ і зібрали майже 6000 згадок у медіа протягом виборчого періоду. Були телеканали, які для нас закриті. Без розмов. Але ми це адекватно сприймали.

А.С.: Ви ж розумієте, що для українського телебачення те, що ми зараз робимо, - і жанровий, і політичний неформат? І навряд чи така програма могла б вийти на якомусь іншому, загальнонаціональному каналі.

Чи ви аналізували якість висвітлення виборів українськими ЗМІ?

О.А.: Ми не робимо професійних медіамоніторингів. Єдине, за чим стежимо, - використання інформації медіа, яка надходить від нас. Однозначно, тут найактивнішими були інтернет-ЗМІ - до 80%, на другому місці інформаційні агенції, далі - друковані ЗМІ, радіо і телебачення.

Зауважила, що політична складова в більшості випусків новин була поза порядком денним або десь на другому плані, поряд із матеріалами про культуру та розваги. У суспільстві, в якому виборці черпають так багато інформації з телебачення, безвідповідально не надавати їм цієї інформації в повній формі та з якісним змістом. Коли телеканали відмовляються від виборчих новин, - це безвідповідально в довготерміновій перспективі.

А.С.: У країнах перехідної демократії цікавість людей до політики є достатньо високою. Важко собі уявити, щоб такий проект, як «Дорогі депутати», виходив десь у Польщі, де глядачі б досліджували, як працює парламент. Вони просто знають, що він працює.

Нормальний стан речей, коли, купуючи машину в салоні, ви не вникаєте, як працює двигун внутрішнього згоряння чи як за потреби замінити карданвал. А в радянські добрі часи кожен автолюбитель знав, як дістати певну деталь у «Запорожці» та присобачити замість неї щось від м'ясорубки. На жаль, для України наразі дуже важливо знати, як функціонує парламентська система. Тому що зараз ми послуговуємося не мерседесом, а потягом Стефенсона.

Олена Коркодим

Фото Павла Довганя

© 2001—2013, «Телекритика». Всі права застережено